Подолання кризових проявів трирічного малюка та особливості взаємодії з ним
Третій рік життя дитини вважають кризовим. Набувши певного багажу знань і вмінь, вона починає потребу в більшій, ніж їй дають, самостійності. У малюка зароджується усвідомлення, що він окрема істота зі своїми бажаннями, потребами, які не завжди збігаються з тим, що пропонують мама і тато.
Усвідомлення свого „Я” на третьому році життя є новоутворенням і, як при всякому досягненні, дії, що його закріплюють, є найважливішими. В цьому віці дитина вже має певні успіхи: засвоїла основні макрорухи (біг, ходьба тощо), набула елементарних навичок самообслуговування, оволоділа предмет-ними діями, мовленням. Дитина прагне до самостійності, потребує визнання дорослих. Таким чином, умови розвитку і тип взаємодії з дорослим вже не відповідають назрілим потребам дитини. Настає кризовий момент. Найчастіше він припадає на період від 2,5 до 3 років і при загостренні може продовжуватись до 4 років.
Наближення цього періоду можна визначити за такими ознаками:
- дитина впізнає себе в дзеркалі, на фотографіях;
- про себе, свої дії говорить від першої особи, вживає слова: Я, Я сам, моє;
- прагне виділити окрему територію, яка б належала тільки їй;
- проявляє інтерес до свого зовнішнього вигляду;
- для дитини стають важливими оцінка її дій та вчинків дорослими, визнання її досягнень.
Наявність хоча б кількох з цих ознак свідчить про початок самоусвідомлення дитини.
У процесі переживання кризи змінюється поведінка малюка. Німецький психолог Ельза Келер, яка дуже детально описала поведінку дитини 3-х років, виділяє такі її прояви:
- негативізм; примхливість, знецінення дорослих, упертість, свавілля, протест-бунт.
Перебіг кризового періоду залежить від індивідуальних особливостей малят. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки, або лише деякі її ознаки. Кризову поведінку слід відрізняти від неслухняності, яка проявлялася і раніше. Дитині дуже потрібно розібратися в своїх бажаннях, учинках. З одного боку, малюк хоче сам все вирішувати, а з другого, він багато чого ще не розуміє, не знає, не завжди може оцінити свої можливості, спланувати дії.
Кризовий період дуже важливий і для дітей, і для батьків. Адже йде взаємне пристосування одне до одного в новій ситуації. Малюк веде своєрідну гру-випробування, намагаючись визначити межу своїх можливостей, ступінь свободи, визначає „слабкі місця” дорослих. Відповідно до цього дитина вибудовує свої взаємини з ними.
Як батьки можуть допомогти своїй дитині подолати кризу? В ранньому віці дитина має найближчі стосунки з батьками, вони - її провідники у житті, відіграють визначальну роль у формуванні внутрішнього світу сина чи доньки. Батькам необхідно змінювати своє відношення до дитини, дотримуватися гнучкої лінії поведінки, здійснювати добре продуманий індивідуальний підхід. Не існує правил, які б безумовно спрацьовували стосовно будь-якої дитини, за будь-якої ситуації. Але деякі поради, сподіваємося, допоможуть послабити напругу кризового періоду.
· Звертаючись до малюка з проханням або вимогою, уважно спостерігайте за ним, намагайтесь зрозуміти, чи негативна реакція є черговим „випробуванням на стійкість”, а чи, може, малюк справді чогось потребує. Поступово дитина сама визначить, що можна, а що ні, і таких ситуацій виникатиме менше.
· Постійна поступливість не йде на користь дитині, в якої закріплюється негативна поведінка – криком чи бійкою добиватися свого.
· Визначте для себе, зваживши реальні можливості дитини, її бажання, де можна послабити опіку. Використайте цей момент, щоб научити дитину деяких навичок самообслуговування, навичок побутової праці. Підтримуйте її ініціативу, підказуйте їй.
· Дитина насамперед прагне до самостійності у виборі, тож варто створювати для дитини ситуації вибору, які допоможуть уникнути конфліктів. За явно конфліктних ситуацій треба спробувати відвернути увагу дитини жартом, віршиком, розмовою про щось цікаве.
· Стежте за своєю поведінкою під час спілкування дітьми, адже для сина чи для доньки ваша поведінка є взірцем.
· Підтримуйте дитину, не забувайте хвалити її за гарну поведінку, найменші успіхи, бо вироблення самооцінки дитини великою мірою залежить від ставлення дорослих.
І ще одна важлива порада:
Незважаючи на примхи, негативізм дитини, безумовним має бути прийняття її такою, яка вона є. Малюк має завжди відчувати: ви любите його.Якщо малюк відчуватиме зміни в ставленні дорослих до себе, що поступово розширюватиме коло його прав, можливостей, то негативні прояви зводитимуться до мінімуму, а відтак і перебіг кризи буде не таким болісним. Подолавши разом з батьками всі труднощі кризового періоду, малюк змінюється – твориться його особистість. Далі ця особистість розвиватиметься, вдосконалюватиметься, але початок уже покладено – дитина порівнює себе з іншими, виокремлює себе з-поміж інших.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка
1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.
2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім’ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.
3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї.
4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній прийом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).
5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.
6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.
7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.
8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.
9. Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку – збирати, розбирати.
10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.
11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.
12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.
13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини – привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.
14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.
15. Повідомте медичну сестру про стан здоров’я вашого малюка.
16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними моментами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.
17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.
18. Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби – залишіться на тиху годину.
Коментарi